Не минуло ще й року, як врешті хочемо згадати нашу минулорічну осінню мандрівку у Хорватію. Зазвичай, перед будь-якою поїздкою стараємось її планувати завчасно, а тут все вирішувалось в останні 2 тижні. За такий короткий термін відпустку ми ще не планували :)
В Хорватію хотілось дуже, але на кінець вересня-жовтень там вже досить прохолодно для моря з 2-річною дитиною, плюс довга дорога. І поки ми вагались дізнались, що наші сусіди їдуть в Хорватію з 3-ма дітьми. Тут план намалювався сам собою - ми в них проконсультувались по всіх питаннях, які нас турбували і вирушили в дорогу!
Зупинили свій вибір на невеличкому селі Брела, його рекомендують саме для сімейного відпочинку. Житло вибирали на сайті brela.com. Про апартаменти розповімо детальніше нижче.
В дорогу для Ані закупили дрібних розваг: наклейки у різних проявах, дитячі журнали, печатки, шнурівки, іграшковий фотоапарат, прищіпки, олівці і звичайно ж купу книжок для читання.
Загалом дорогою малявка була чемною, тільки перший день коли закінчились всі куплені новинки десь годину повторювала, як папуга "Хочу шось нове! Хочу шось нове!". З тим і заснула, але після сну зрозуміла, що нічого нового більше не буде і заспокоїлась. На момент поїздки їй було 2 роки і 4 місяці.
Виїхали раненько в напрямку пункту пропуску Смільниця-Кросценко. На кордоні з Польщею ми провели в черзі біля 2 годин. Ще пів години зайняло оформити страхування авто, яку оформляли на польському боці, бо ціна 30 денного поліса приблизно дорівнює ціні 2-тижневого поліса, оформленого в Україні. Оскільки пункт страхування знаходився на польській стороні при в'їздному коридорі в Україну, пані митник забрала в Павла права на авто, щоб ми не втекли у Европу без неї :). Після оформлення страховки і перевірки митником, документи повернули. І ще якийсь поляк, не дуже приязно зробив нам зауваження, що ми запаркувались на службовій парковці. Хотіли йому відповісти, що ми поїдаємо всі канапки і йогурти, які не можна перевозити, але стримались :)
Зараз з теперішнім "без віз" через Польщу їхати зовсім не обов'язково.
Далі ми попрямували до Словаччини через Устрики Дольні - Санок до Барвінка. Словаччину промчали швиденько по платній автомагістралі, купивши мінімальну віньєту за 10EUR на 10 днів у Прешові. То ж на обід вже були в Угорщині. Прямо на кордоні в міні-ресторані біля великої стоянки купили пропуск на платні автобани за 20EUR на 30 днів.
Угорщина зустріла нас похмурою погодою, купою фур і двох підозрілих чуваків, які настирливо крутились біля нас і розпитували куди ми їдемо. Хлопчина у ресторані сказав, що це не дуже хороші люди, тому ми швиденько перекусили і забрались звідти геть.
На ночівлю вирішили зупинитись у Будапешті, ще розглядали варіант Балатона, але могли не встигнути по часу. До готелю добрались дуже пізно перед 22:00, бо трохи намотали кіл поки знайшли готель і розібрались з угорськими розв'язками доріг. Пам'ятаю слова Павла: "В мене таке враження, що я в іншій реальності і це зовсім не я сиджу за кермом, ніби їду гонку у 'Need for Speed'". І ще ми були дуже вдячні нашому сусіду за позичений GPS-навігатором із свіжими мапами, без якого певно б добрались до готелю в темну ніч.
Будапешт ми не бачили взагалі, бо приїхали затемна і хотіли добре відпочити з дороги, а ранком спішили далі. Аня від ночівель у різних місцях кайфувала, особливо стрибати по ліжках :)
Проїхали ми половину дороги, а тепліше ніж у Львові не стало... ми вже почали хвилюватись, що і на морі прийдеться ходити в куртках :) Але вже через декілька годин їзди ми зупинились на перекус у відпочинковій зоні і нарешті відчули інший клімат, інші запахи, приємне тепло і море стало ближчим.
На обід зупинились у Загребі в Ікеа, де смачно, зручно і ціни посередні. Загалом у дорогу брали канапки, фрукти, сирнички, налисники, відбивні, перепелині яйця і навіть варену гречку. Одним словом - голодні не були :)
Пообідали і мандруємо далі, але Аня почала сумніватись, що ми веземо її на море, стільки розмов про нього і рибок, які там будуть, а його все нема та й нема... Десь о 10 вечора ми прибули до місця призначення. Аж не віриться, що 2 дні в дорозі 1600 км позаду і ми завтра релакснем на пляжі, а не в машині! Познайомились із господинею апартаментів, закинули речі і під світло місяця пішли дивитись море, бо хтось маленький не міг дочекатись. Море на місці і ми втомлені, щасливі і покупані вкладаємось спати :)
Жили ми у Ружіци. Умові хороші, не завжди вистачало місця для сушіння помитого посуду, але загалом нам сподобалось! Доба проживання 25Є, бо вже рахувався не сезон.
Ранкова кава з чудовим краєвидом
Перший день на морі був самим прохолодним і вода не прогріта, Аня аж зубами клацала, але вперто з води не вилазила. А потім любов скінчилась... підозрюємо, що їй не сподобалась солоність води і всі наступні дні більшість часу малявка провела на березі або в отакому "басейні":
Розважати дитину на морі сильно не приходилось - камінців було дуже багато, а Аня їх дуже любить :)
Вечори це щось особливе, такі неспішні, в міру прохолодні і обов'язково з чимось смачненьким. Вечірні прогулянки набережною дарують такий милий спокій і відчуття ніби час пливе повільніше.
Від нас до славнозвісного пляжу Punta Rata (якось журнал Forbs дав цьому пляжу 6 місце серед найкращих у світі і перше у Європі) було десь 1-2 км, але він чомусь нам видався попсовим і ми й надалі занудно засмагали з пенсіонерами :) В протилежну сторону по набережній була міні-бухта з корабликами, помилуватись гарно, але винаймати апартаменти поблизу, думаю, не практично - шумно і до пляжу потрібно пройтись.
Біля нас у магазині щодня купляли смачнезний хлібчик, який служив додатком і до супчиків і до солодких намазок. Навіть в цьому маленькому магазинчику можна було розрахуватись карткою.
В загальному побут не забирав багато часу та енергії і вона легко відновлювалась. Кожен знайшов собі заняття для душі. Павло бігав по ранках мальовничою набережною, я знаходила час почитати, а Аня тішилась телевізору і мультикам на хорватській мові :)
- тунель ім. св. Іллі до Макарської рів'єри: 20кун ~ 2.7eur
Бензин:
1100грн. (Socar+Okko) + 53eur(15558форинт 40L Schell десь між Балатоном і кордоном з Хорватією) + 47eur(349кун 38L між Сплітом і Макарською)
Сумарна відстань (а назад їхали через Берегово) разом з виїздами з Брели до Трогіра/Спліта/Імоцкі/Оміша/Макарська - 3350км.
В Хорватію хотілось дуже, але на кінець вересня-жовтень там вже досить прохолодно для моря з 2-річною дитиною, плюс довга дорога. І поки ми вагались дізнались, що наші сусіди їдуть в Хорватію з 3-ма дітьми. Тут план намалювався сам собою - ми в них проконсультувались по всіх питаннях, які нас турбували і вирушили в дорогу!
Зупинили свій вибір на невеличкому селі Брела, його рекомендують саме для сімейного відпочинку. Житло вибирали на сайті brela.com. Про апартаменти розповімо детальніше нижче.
В дорогу для Ані закупили дрібних розваг: наклейки у різних проявах, дитячі журнали, печатки, шнурівки, іграшковий фотоапарат, прищіпки, олівці і звичайно ж купу книжок для читання.
Загалом дорогою малявка була чемною, тільки перший день коли закінчились всі куплені новинки десь годину повторювала, як папуга "Хочу шось нове! Хочу шось нове!". З тим і заснула, але після сну зрозуміла, що нічого нового більше не буде і заспокоїлась. На момент поїздки їй було 2 роки і 4 місяці.
Виїхали раненько в напрямку пункту пропуску Смільниця-Кросценко. На кордоні з Польщею ми провели в черзі біля 2 годин. Ще пів години зайняло оформити страхування авто, яку оформляли на польському боці, бо ціна 30 денного поліса приблизно дорівнює ціні 2-тижневого поліса, оформленого в Україні. Оскільки пункт страхування знаходився на польській стороні при в'їздному коридорі в Україну, пані митник забрала в Павла права на авто, щоб ми не втекли у Европу без неї :). Після оформлення страховки і перевірки митником, документи повернули. І ще якийсь поляк, не дуже приязно зробив нам зауваження, що ми запаркувались на службовій парковці. Хотіли йому відповісти, що ми поїдаємо всі канапки і йогурти, які не можна перевозити, але стримались :)
Зараз з теперішнім "без віз" через Польщу їхати зовсім не обов'язково.
Далі ми попрямували до Словаччини через Устрики Дольні - Санок до Барвінка. Словаччину промчали швиденько по платній автомагістралі, купивши мінімальну віньєту за 10EUR на 10 днів у Прешові. То ж на обід вже були в Угорщині. Прямо на кордоні в міні-ресторані біля великої стоянки купили пропуск на платні автобани за 20EUR на 30 днів.
На ночівлю вирішили зупинитись у Будапешті, ще розглядали варіант Балатона, але могли не встигнути по часу. До готелю добрались дуже пізно перед 22:00, бо трохи намотали кіл поки знайшли готель і розібрались з угорськими розв'язками доріг. Пам'ятаю слова Павла: "В мене таке враження, що я в іншій реальності і це зовсім не я сиджу за кермом, ніби їду гонку у 'Need for Speed'". І ще ми були дуже вдячні нашому сусіду за позичений GPS-навігатором із свіжими мапами, без якого певно б добрались до готелю в темну ніч.
Будапешт ми не бачили взагалі, бо приїхали затемна і хотіли добре відпочити з дороги, а ранком спішили далі. Аня від ночівель у різних місцях кайфувала, особливо стрибати по ліжках :)
Пообідали і мандруємо далі, але Аня почала сумніватись, що ми веземо її на море, стільки розмов про нього і рибок, які там будуть, а його все нема та й нема... Десь о 10 вечора ми прибули до місця призначення. Аж не віриться, що 2 дні в дорозі 1600 км позаду і ми завтра релакснем на пляжі, а не в машині! Познайомились із господинею апартаментів, закинули речі і під світло місяця пішли дивитись море, бо хтось маленький не міг дочекатись. Море на місці і ми втомлені, щасливі і покупані вкладаємось спати :)
Ранкова кава з чудовим краєвидом
Ходили на пляж, який найближче до житла, це 2 хвилинки спуститись сходами, але він нам і найбільше подобався. Людей було дуже мало. Ми жартували, що зараз відпочивають тільки ми і пенсіонери :)
Вода чистенька і приємного синього кольору, як з картинки.
Пляж встелений дрібною галькою, зазвичай ходили в капцях і плавали теж. Інакше приходилось видобувати камінці з-поміж пальців :)
Перший день на морі був самим прохолодним і вода не прогріта, Аня аж зубами клацала, але вперто з води не вилазила. А потім любов скінчилась... підозрюємо, що їй не сподобалась солоність води і всі наступні дні більшість часу малявка провела на березі або в отакому "басейні":
Розважати дитину на морі сильно не приходилось - камінців було дуже багато, а Аня їх дуже любить :)
Від нас до славнозвісного пляжу Punta Rata (якось журнал Forbs дав цьому пляжу 6 місце серед найкращих у світі і перше у Європі) було десь 1-2 км, але він чомусь нам видався попсовим і ми й надалі занудно засмагали з пенсіонерами :) В протилежну сторону по набережній була міні-бухта з корабликами, помилуватись гарно, але винаймати апартаменти поблизу, думаю, не практично - шумно і до пляжу потрібно пройтись.
Готували ми самостійно. Багато продуктів везли з собою і 1 раз їздили на закупи в місцевий супермаркет у Макарській. Фрукти виявились дорогі. Купували виноград, мандаринки, інжир і маленький шматочок кавуна за 10Є та ще й не смачного :)
Біля нас у магазині щодня купляли смачнезний хлібчик, який служив додатком і до супчиків і до солодких намазок. Навіть в цьому маленькому магазинчику можна було розрахуватись карткою.
В загальному побут не забирав багато часу та енергії і вона легко відновлювалась. Кожен знайшов собі заняття для душі. Павло бігав по ранках мальовничою набережною, я знаходила час почитати, а Аня тішилась телевізору і мультикам на хорватській мові :)
Але не морем єдиним багата Хорватія, отож поніжились пару днів і досить, пора на оглядини навколишніх красот.
Далі буде...., можливо не скоро - дочекайтеся :) :) :)
Логістика, витрати на дорогу:
Автобани:
1. Словаччина - 10eur (10 днів)
2. Угорщина - 20eur (30 днів)
3. Хорватія - оплата за проїхану відстань:
- кордон - Загреб: 5eur (44 кун)
- Загреб - Макарська: 26eur
Бензин:
1100грн. (Socar+Okko) + 53eur(15558форинт 40L Schell десь між Балатоном і кордоном з Хорватією) + 47eur(349кун 38L між Сплітом і Макарською)
Сумарна відстань (а назад їхали через Берегово) разом з виїздами з Брели до Трогіра/Спліта/Імоцкі/Оміша/Макарська - 3350км.
Немає коментарів:
Дописати коментар