четвер, 2 лютого 2017 р.

Згадуючи 2016-ий

    У цьому році хочеться відновити записи в блозі, але перед тим хотілось би підвести мінімальну лінію під попередніми подіями.


     Минулий рік видався не надто насиченим мандрівками, проте був багатий на важливі зміни у повсякденному житті. У кінці січня ми розпочали пошуки няні, бо у березні я запланувала виходити на роботу. Чесно кажучи, 1 місяць на пошуки хорошої няні це дуже-дуже мало... Спочатку опитали знайомих, а далі взялись влаштовувати співбесіди кандидатам із сайту "Наша няня". Третя спроба виявилась на наш погляд вдалою :)
     Аня і няня Софія


     Вихід на роботу був для мене надзвичайно важливим кроком, стільки вагань і роздумів... Ані було 1 рік і 10 місяців, вона вже гарно балакала і проблем з нею не було, та от на обідній сон 2 місяці вчилась засинати без мене. Я вирішила виходити на 4 години і в подальшому збільшувати, але зараз і далі працюю пів дня і мене все влаштовує :) Залишається час на сім'ю і на себе і на такі дрібниці, як спекти смачний тортик на ДН донечки. У травні відсвяткували 2 роки нашої радості. Улюблене занняття у цієї манюні - стрибати на батуті. Мабуть, те що улюблена тваринка мавпочка - не випадковість. Любить читати книжки, наводити безлад і гратися жмурки. Хоче одягатись тільки у пляттячка і спіднички. Полюбляє виводити маму і тата із себе, але так - з доброти :) Багато балакає, фантазує і співає. Любимо тебе сильно-сильно!


      В кінці травня я наважилась податись на курси водіння. І почалось веселе життя у всіх :) А з липня ще з Анею почали ходити на підготовку до садочку. Сумувати не було коли, обід для дитини зазвичай готувався о 2 ночі:) Паралельно із водінням у автошколі розпочались курси в Резі (дякую коханий, це чудовий подарунок на ДН!). У кінці серпня мав бути екзамен у МРЕВ, але через затримку з документами екзамен складала аж 15 жовтня (!) . Теорію здала з першого разу, а от водіння з другого. Це стало моїм особистим досягненням - права БЕЗ ХАБАРЯ! Вдячна всім хто підтримував!  :)
     Щоб перезавантажить, трохи  розбавати львівську ментушню і повсякденні турботи нам потрібно карпатського повітря! І вже за традицією - у гості до Білого Слона



    Минулого року в репертуар поїздок внесли аж 2 замки. Замок Любарта у Луцьку і Свірзький замок. Знаєте, мені здається, що дітям цікаво всюди, вони все одно знайдуть щось зовсім інше, ніж те, що ви ми їм хочемо показати :)



    Тішить, що хоч декілька разів вдалось покататись разом на роверах. Аня отримує задоволення не тільки від катання у кріселку, а і самостійній їзді на біговелі :)


    Ходили шукати Іван-чай. Каже малявка - Може то він? :)


    Випробували на собі бджілкотерапію. В отакому на вигляд невеличкому будиночку ми помістились в трьох! :) Наш татко провів (проспав) там 1,5 години, явно фанат


    А ми знайшли собі цікавіше заняття


   У вересні наша доня пішла у садочок :) Тішусь, що за цей рік ми навчились потроху відпускати її, дозволили бути більш самостійною і почали більше  часу  приділяти собі.


   Ще одна поїздка вихідного дня до гір. Дитина має жагу до мандрівок, завжди ранечком прокидаєтся бадьорою і питає коли вже їдемо?



    Аннуська у  горах проявляє бажання йти самостійно, хоч і не довго, але можливо на наступний рік вже повністю перебереться на свої ніжки, наші спини про таке мріють  :)


      Якийсь такий виявився 2016рік-галопом :) А на його завершення була ще відпустка, отож наступний допис планується про чарівну Хорватію! Дочекайтеся, маємо надію закінчити до кінця року :):):)



пʼятниця, 8 січня 2016 р.

Ялинка


    Ще минулого року почерпнула ідею для ялинки з тканини - kid-friendly-christmas-tree і цьогоріч вирішила реалізувати. Найважче виявилось купити тканину потрібного кольору та структури. Обійшла всі найближчі магазини із тканинами - результату 0, а дитина хворіла і кудись далі не сильно поїдеш. Я вже змирилась, але 30 січня доля мене таки занесла в центр і я прикупила трошки яскраво-зеленого флісу. Як завжди ялинку вирізала в останній момент, а на іграшки часу не стало... Прийшлось швиденько викручуватись - навирізала трикутників, квадратиків і кружечок з фетру, а доця витягувала їх з-під рук і прикрашала ялинку :)

   Гірлянду вирішили почепити вище, бо на ялинці вона б довго не затрималась :) Для верхівки чудово підійшла мандала із енергетикою Карпат. Аніної цікавості вистачило десь на годину часу, надіюсь на наступний рік будемо разом готувати прикраси для цієї красуні!


    Не відомо було, як складеться доля тканинної ялинки, тому перестрахувались і ще ялинковими гілочками зібраними у святкове деревце.


      Надиво, обидві ялинки донині цілі і неушкодженні, от тільки майже без прикрас :):):)

неділя, 22 листопада 2015 р.

Дитяче чумакування на Дністрі


    Надворі туманно-дощовий листопад, на столі гаряче какао і гарбузовий пиріг - ідеальна пора на теплі літні спогади! 
    На чумакування з дітками ми приглядались ще тоді, коли Ані і в планах не було :) Минулого року була велика спокуса погребти Дністром, але доця була ще зовсім мацьопа і ми відклали пригоди ще на один рік. Цьогоріч Аня в сам розпал літа надумала хворіти... Так ми пропустили слінгозліт у Карпатах, а наше чумакування опинилось під загрозою. Але зорі нам усміхнулись і здорові та щасливі ми відправились у мандрівку!
   До кемпу Білий Бізон ми приїхали за день до старту. Атмосфера тут завжди дружелюбна і приємна. Появились нові мешканці - кошенята і собачка. Мяв і Гав - тож для Анці було щастя!
    

    Підйом був ранній десь перед 6. Далі пакування-перепакування речей і завантаження у транспорт.


    У бусі ми вже остаточно прокинулись, але малявки ще досипали і доснідували :)


    Так ми доїхали до місця призначення. Отримали настанови і план на день, візуально познайомились з всією групою чумаченят та їх батьками,  перепочили і рушили на оглядини містечка Коропець.



    Екскурсію нам проводив місцевий дядечко, випускник ЛНУ пан Володимир. Манери у нього справжнього гіда, виважений, спокійний  і обізнаний.


    Цікаво було дізнатись не тільки про Коропецький  палац, а й про те з чого живуть місцеві, чим багате містечко і як змінювалось поселення з часом.


    Палац зараз у "підвішеному" стані, потребує реставрації. Було декілька меценатів, які хотіли взятись за реставрацію, але поки місцева влада думала та затягувала процес підписання потрібних документів, ніхто її не чекав.



    Надворі трималась досить спекотна і засушлива погода. Але діти гідно тримались і отримали свою порцію морозяної винагороди :)




    Посмакували морозивом і рушили до наших човнів. На місці пообідали, розсілись кожен по своїх конях і вперед!


    Першого дня сплаву ми зголосилися плисти на рафті. Незважаючи на спеку та шалений гамір, всім було весело :) Таким чином ми бавилися близько 3-4 години, а капітан Роман справно керував нашим човном і споглядав з корми, збирав падаючі капелюхи з води і слідкував, щоб ніхто з малечі не випав у воду :)
    Аня "допомагала" таткові гребти, скакала по рафті, тягала парасолі, а потім залізла на маму спати :)



    
    Перше місце під табір було просто феншуйно-казкове! Розташоване воно на тернопільскому березі  неподалік від с.Космирин. Село відоме великою громадою "амішів", яка провадить дещо аскетичний спосіб життя та народжують багато дітей. Діти пастухи "кашкетники", як їх називають місцеві, коли випасають худобу, люблять зібратися всі гуртом навколо табору туристів та поспоглядати за забавами. Більше про село можна почитати на wiki.
   

    Отож, по приїзді всі скоренько порозкладали намети, наносили дров на вогонь, прибрали територію від гострого сміття, щоб дітки могли безпечно бігати та й поспішили на вечерю.   
    Після вечері було знайомство і посиденьки біля вогню з смачним какао, дехто бавився настільні ігри, а ми пішли вкладатись спати.


    Наступний день видався дуже легким і цікавим. Організатори потішили інтелектуальними іграми, змаганнями для діток, пізнавальними розмовами і смачною їжею :) 
    Аня до змагань ще була замала,  тому розважалась як вміла, а батьки їй в цьому допомагали...



    Більшість діток мали в околі чотирьох років, тож всі були у своїй "ваговій" категорії. Діти дуже старались  і було помітно, як їм цікаво і радісно!
    Кілька кадрів із змагань :)


    Після обіду більшість люду пішло купатись, а ми після хвороби, то ніжились у теплому затінку дерев. Увечері була смачна вечеря і посиденьки біля вогню, але цього разу не засиджувались, бо завтра зранку знову збори і по човнах.


    Ранок тішив свіжістю і чистим небом.  Сьогодні теж буде спеконто :)




     Скоренько попакували речі, поснідали і знову чумакувати! Цього разу ми пересіли у каное. Компанію нам склали чарівна дівчинка Зоряна з татом Олегом.



    Після рафту не могли повірити, що навкруги тишина і чути, як весло хлюпоче водою :) Так можна було б пливти вічність, але сідниці затерпають так, що обов'язково потрібно робити зупинки :) Цього разу короткою обідньою зупинкою стала одна з приток  Дністра - річка Бариш.


    Природа навколо Дністра заворожує, таке блаженство! І дуже прикро бачити, як якийсь місцевий рагуль миє свого бруднючого задрипаного москвича, загнавши його по днище у річку...
     Сонце помалу опускалось за обрій, а ми вже дістались до пункту наступної ночівлі неподалік с.Возилів. Місце гарне, тільки не таке феншуйне, як попереднє. Тут не було де заховатись від спеки і сильна течія, на вигині річки. Зате гарно під вечір скупалися усією сім'єю, Аня відчула в прямому сенсі сили ріки і, було видно, що їй дуже сподобалось вечірнє купання. Ось це місце:


   А ще ми ходили до невеличкого водоспаду, який був зовсім поблизу:


    Дітям припало до душі стрибати по катамарану :) Як я їх розумію, була би пару років молодша сама так погоцала із задоволенням!


    Цікаво, про що вони собі думають? :)


    Вариться борщ і компот. Їжею нас балували :)


    Згідно програми чумакування, на цій місцині ми б мали провести ще цілий день, але оскільки погода була жарка, то  вирішили сплавлятись до кемпу Білий Бізон, а там заманлива саманова банька, теплий  душ, ну і, звісно, насичена програма активного відпочинку :) Тому всі помаленьку порозходились спати, а самі стійкі ще бавились півночі у "мафію" :)
    Зрання ми повставали, поснідали і наша пісня хороша, знову пакуємось в дорогу:



    У нас відбулись зміни в екіпажі. Зоряну потягнуло до старших діток і вони з татом пересіли на катамаран, а нам компанію склала голандка Сінта із наймолодшим з трьох діток - сином Зеноном. Ми собі трохи разом поспівали та послухали українських та голондських пісень :)
    Аня вела себе пристойно :) Трохи спала, трохи бавилась камінчиками і саме важливе, що не робила спроб помацати воду за бортом. На каное потрібно добре тримати рівновагу, бо можна перевернутися, хоча імовірність є мала.




    Перед обідом у нас була зупинка біля водоспаду Дівочі сльози. Оскільки малявка спала, а підйом був стрімкий і глиняний, то ми обмежились спогляданням природи і поїданням сухофруктів :)
    Так виглядав рафт у сплаві -  оскільки на каное місця мало, більша частина громіздкого вантажу пливла на рафті і катамарані.


    На обід причалили до берега, там поїли, відпочили і поплавали.


    Ще ривок і ми будемо на базі Білого Бізона, тому тут вирішили зробити загальне фото.


    Наша команда поточного дня, після обіду вже всі діти Сінти пливли разом :)


    Десь біля п'ятої години допливли ми до бази. Встигли скучити за цивілізацією :) Вечір був теплий і приємний. Поки світило сонечко, ще встигли скупатись у річці, а потім і у літньому душі. Наша дитина стала чистенька, як новенька і ми з нею теж :)


    Після вечері на нас чекала шикарна саманова лазня і смачний лимонад! Правда, ми з Павлом парились по черзі, бо Аня ще замала до таких розваг :) 
    Так сауна виглядає вдень.


     Ось і прийшов день п'ятниці і фініш чумакування. Останній день був піший, чекала нас маленька мандрівка до Раковецького замку, точніше до його руїни.


    Навпроти замку була піша переправа через Дністер, на території зберігались запаси їжі та амуніції, саме тому замок часто попадав під воєнні сутички. У 18 столітті фортеця втратила своє оборонне значення і перетворилась на житло. Згодом замок згорів і вже більше не відбудовувався.  У 1840 році власник Раковця збудував на території замку фабрику по виробництву поташу, та й вона через деякий час згоріла. А залишки мурів люди розтягли для власних будівельних потреб.



    На даний час залишився тільки один фрагмент північно-західного муру, отака вежа:


    Панорама на вежу замку і долину Дністра.


 
    При вході на територію замку є джерело із смачною водою. Кажуть, що саме джерело могло послужити причиною вибору місця під замок.
    Охолодились і пішли шукати ту пішу переправу :)


    Отак ми перейшли собі через Дністер, вода тільки в одному місці була комусь трохи вище колін:


    На іншому березі було прекрасне місце для купань з дітками і просто полежати охолодитись самим. До табору залишилось хвилин 20 ходьби, поки добрались, то вже майже висохли. Я ще довго пригадувала освіжаючі відчуття прохолоди від дністровської водиці :)



 В таборі Ані теж сумувати не доводилось :)


     Під вечір організатори потішили нас енергійним квестом! Довелось поворушити кмітливі звивини і побігати :) Наша команда "Місцеві" наступала переможцям на хвіст, але все таки ми опинились на другому місці


    Суботній день прийшов з ідеальною комфортною погодою, і як завжди в останній день відпустки захотілось побільше поплавати в річці, повалятись в гамаку, просто нічого не робити:




   Поки Павло пакував намет і рюкзаки, ми з Анею ще розважались :)



   

     Ну що ж, кажемо до зустрічі Білому Бізону та  його мешканцям! Дякуємо за чудові дні! Було неперевершено :) До нових пригод!