Надворі туманно-дощовий листопад, на столі гаряче какао і гарбузовий пиріг - ідеальна пора на теплі літні спогади!
На чумакування з дітками ми приглядались ще тоді, коли Ані і в планах не було :) Минулого року була велика спокуса погребти Дністром, але доця була ще зовсім мацьопа і ми відклали пригоди ще на один рік. Цьогоріч Аня в сам розпал літа надумала хворіти... Так ми пропустили слінгозліт у Карпатах, а наше чумакування опинилось під загрозою. Але зорі нам усміхнулись і здорові та щасливі ми відправились у мандрівку!
До кемпу Білий Бізон ми приїхали за день до старту. Атмосфера тут завжди дружелюбна і приємна. Появились нові мешканці - кошенята і собачка. Мяв і Гав - тож для Анці було щастя!
Підйом був ранній десь перед 6. Далі пакування-перепакування речей і завантаження у транспорт.
У бусі ми вже остаточно прокинулись, але малявки ще досипали і доснідували :)
Так ми доїхали до місця призначення. Отримали настанови і план на день, візуально познайомились з всією групою чумаченят та їх батьками, перепочили і рушили на оглядини містечка Коропець.
Екскурсію нам проводив місцевий дядечко, випускник ЛНУ пан Володимир. Манери у нього справжнього гіда, виважений, спокійний і обізнаний.
Палац зараз у "підвішеному" стані, потребує реставрації. Було декілька меценатів, які хотіли взятись за реставрацію, але поки місцева влада думала та затягувала процес підписання потрібних документів, ніхто її не чекав.
Надворі трималась досить спекотна і засушлива погода. Але діти гідно тримались і отримали свою порцію морозяної винагороди :)
Посмакували морозивом і рушили до наших човнів. На місці пообідали, розсілись кожен по своїх конях і вперед!
Першого дня сплаву ми зголосилися плисти на рафті. Незважаючи на спеку та шалений гамір, всім було весело :) Таким чином ми бавилися близько 3-4 години, а капітан Роман справно керував нашим човном і споглядав з корми, збирав падаючі капелюхи з води і слідкував, щоб ніхто з малечі не випав у воду :)
Аня "допомагала" таткові гребти, скакала по рафті, тягала парасолі, а потім залізла на маму спати :)
Перше місце під табір було просто феншуйно-казкове! Розташоване воно на тернопільскому березі неподалік від с.Космирин. Село відоме великою громадою "амішів", яка провадить дещо аскетичний спосіб життя та народжують багато дітей. Діти пастухи "кашкетники", як їх називають місцеві, коли випасають худобу, люблять зібратися всі гуртом навколо табору туристів та поспоглядати за забавами. Більше про село можна почитати на wiki.
Отож, по приїзді всі скоренько порозкладали намети, наносили дров на вогонь, прибрали
територію від гострого сміття, щоб дітки могли безпечно бігати та й
поспішили на вечерю.
Після вечері було знайомство і посиденьки біля вогню з смачним какао, дехто бавився настільні ігри, а ми пішли вкладатись спати.
Наступний день видався дуже легким і цікавим. Організатори потішили інтелектуальними іграми, змаганнями для діток, пізнавальними розмовами і смачною їжею :)
Аня до змагань ще була замала, тому розважалась як вміла, а батьки їй в цьому допомагали...
Більшість діток мали в околі чотирьох років, тож всі були у своїй "ваговій" категорії. Діти дуже старались і було помітно, як їм цікаво і радісно!
Кілька кадрів із змагань :)
Після обіду більшість люду пішло купатись, а ми після хвороби, то ніжились у теплому затінку дерев. Увечері була смачна вечеря і посиденьки біля вогню, але цього разу не засиджувались, бо завтра зранку знову збори і по човнах.
Після рафту не могли повірити, що навкруги тишина і чути, як весло хлюпоче водою :) Так можна було б пливти вічність, але сідниці затерпають так, що обов'язково потрібно робити зупинки :) Цього разу короткою обідньою зупинкою стала одна з приток Дністра - річка Бариш.
Природа навколо Дністра заворожує, таке блаженство! І дуже прикро бачити, як якийсь місцевий рагуль миє свого бруднючого задрипаного москвича, загнавши його по днище у річку...
Сонце помалу опускалось за обрій, а ми вже дістались до пункту наступної ночівлі неподалік с.Возилів. Місце гарне, тільки не таке феншуйне, як попереднє. Тут не було де заховатись від спеки і сильна течія, на вигині річки. Зате гарно під вечір скупалися усією сім'єю, Аня відчула в прямому сенсі сили ріки і, було видно, що їй дуже сподобалось вечірнє купання. Ось це місце:
Цікаво, про що вони собі думають? :)
Згідно програми чумакування, на цій місцині ми б мали провести ще цілий день, але оскільки погода була жарка, то вирішили сплавлятись до кемпу Білий Бізон, а там заманлива саманова банька, теплий душ, ну і, звісно, насичена програма активного відпочинку :) Тому всі помаленьку порозходились спати, а самі стійкі ще бавились півночі у "мафію" :)
Зрання ми повставали, поснідали і наша пісня хороша, знову пакуємось в дорогу:
Аня вела себе пристойно :) Трохи спала, трохи бавилась камінчиками і саме важливе, що не робила спроб помацати воду за бортом. На каное потрібно добре тримати рівновагу, бо можна перевернутися, хоча імовірність є мала.
Перед обідом у нас була зупинка біля водоспаду Дівочі сльози. Оскільки малявка спала, а підйом був стрімкий і глиняний, то ми обмежились спогляданням природи і поїданням сухофруктів :)
Так виглядав рафт у сплаві - оскільки на каное місця мало, більша частина громіздкого вантажу пливла на рафті і катамарані.
На обід причалили до берега, там поїли, відпочили і поплавали.
Наша команда поточного дня, після обіду вже всі діти Сінти пливли разом :)
Після вечері на нас чекала шикарна саманова лазня і смачний лимонад! Правда, ми з Павлом парились по черзі, бо Аня ще замала до таких розваг :)
Так сауна виглядає вдень.
Ось і прийшов день п'ятниці і фініш чумакування. Останній день був піший, чекала нас маленька мандрівка до Раковецького замку, точніше до його руїни.
Навпроти замку була піша переправа через Дністер, на території зберігались запаси їжі та амуніції, саме тому замок часто попадав під воєнні сутички. У 18 столітті фортеця втратила своє оборонне значення і перетворилась на житло. Згодом замок згорів і вже більше не відбудовувався. У 1840 році власник Раковця збудував на території замку фабрику по виробництву поташу, та й вона через деякий час згоріла. А залишки мурів люди розтягли для власних будівельних потреб.
На даний час залишився тільки один фрагмент північно-західного муру, отака вежа:
Панорама на вежу замку і долину Дністра.
При вході на територію замку є джерело із смачною водою. Кажуть, що саме джерело могло послужити причиною вибору місця під замок.
Охолодились і пішли шукати ту пішу переправу :)
На іншому березі було прекрасне місце для купань з дітками і просто полежати охолодитись самим. До табору залишилось хвилин 20 ходьби, поки добрались, то вже майже висохли. Я ще довго пригадувала освіжаючі відчуття прохолоди від дністровської водиці :)
В таборі Ані теж сумувати не доводилось :)
Поки Павло пакував намет і рюкзаки, ми з Анею ще розважались :)
Ну що ж, кажемо до зустрічі Білому Бізону та його мешканцям! Дякуємо за чудові дні! Було неперевершено :) До нових пригод!
