середу, 8 липня 2015 р.

Водоспад Гуркало і Тустань

     Думали ми, думали куди б то податись на вихідні і вирішили показати Ані водоспад, вона таке любить. П'ятниця напередодні видалась важка і до ночі пакувати речі та ще й раннього підйому, нікому не хотілось, тому в дорогу вирушили аж в обід суботи. Як результат були задоволені всі, Аня гарно виспалась та ще встигли пообідати. Ситі та щасливі рушили ми в сторону Стрия.
    Зупинились ми на гарненькій галявині десь за 1,5 км від Гуркала. Підкріпились парою сирничків і вперед.
    

    Погода була похмура, але не холодна. Свіжості додав потік Великий, який прийшлось переходити в брід і босяка. Згадували як нещодавно (3 роки тому) переходили тут з роверами


    Загалом, часто згадували нашу спільну веломандрівку, хороша тоді була компанія і покатушка. Цікаво, все таки, відвідувати ще раз місця в яких вже побували. Помічаєш більше деталей, краще вникаєш у місцевість і дуже часто звучить таке солодке "а, пам'ятаєш?.."
    На галявині біля водоспаду - людно. Стоять намети, люди щось смажать на вогні, собака сонно підводить голову на Анені "Гав-гав-гав".
     Внизу свіжо і красиво, хоч бери і малюй


    Над водоспадом літали люди :) Проходили змагання учасників молодіжної організації, назву якої ми забули... щось на зразок вишкільного табору з патріотичним ухилом


     Ми зловили момент без птахів і зробили самознимку :)

   
     Аня виявила бажання скупатись, але провівши пробу температури води, вирішила просто покопирсатись в камінчиках :)


       Павло завжди придумує кльові актівіті, тут головне слідкувати, щоб камінь не полетів у чиєсь чоло :)


    Вологість біля водоспаду звісно ж висока і помалу почало ставати холодно. Туристи прийшли робити лазню, розвели вогонь і стало затишно, але нам пора. 


     В Ані новий навик - "закрила-відкрила" :) Дуже зручно для батьків, дали пусту посудину з кришечкою і є 10 хвилин, щоб перекусити канапку.


    Пів години і ми біля "нашої" галявини. Павло взявся розкладати намет.


    Аня пішла досліджувати територію і розглядати флору і фауну


    Місцину наша дама одобрила. Багато квітів, трави, метеликів, мурашок, пташки співають і саме головне, що мама з татом поруч


    Коли ми збирались в поїздку, я найбільше обдумувала те, що Аня буде їсти. Дорослим простіше, з'їли собі канапку та й можна спокійно дочекатись повноцінного прийому їжі. В цей раз вирішили поекспериментувати із сушеними овочами. Замовили набір борщу, гречаного супу і м'яско. На правах реклами, може кому згодиться - хороші люди займаються корисною справою.
    На вечерю вирішили готувати борщ. Рецепт приготування - на пів години намочити і приблизно ще пів варити, ми варили довше. Один набір розрахований на 2 л води і приблизно на 4 людей. Ми вирішили дати менше води, щоб борщ був густіший. В результаті ложка стояла :)
Борщ настоюється перед варінням 


    Поки ми з Анею розважались наша хатка росла як грибок :)


    Павло шаманить - роздуває дим, щоб порозганяти комарів :) Аня аж пищала з цікавості. Потім з оцього клубка диму вийшов затишний вогник.


    Борщик вдався на славу! Вийшло його багато, то ще був як додайка до сніданку. 


     Аня борщем хіба побавилась, на вечерю згризла трохи банана і запила молоком :) А я так переживала))



     Після вечері Павло пішов попрацювати витягальником - біля нас застрягли лісники на "жигульці", їхали патрулювати, щоб люди ліс не спалили. Машину витягли, але далі чоловіки вирішили йти пішки.
     Прокинулись ми десь о 7 під звуки легенького дощу. В наметі було свіжо, але затишно. Аня гарно спала всю ніч, а тепер прокинулась разом з нами. Але, щось нас потягнуло подрімати  ще з хвилинку і ми всі троє поснули аж до 10! В цей раз прокидатись було важче, голова важка, в наметі спека і ми як варена риба...
    Довго не думаючи, ми вибрались на свіже повітря вмивати очі і готувати сніданок.


    Аня сподобала собі згущенку і дражнила татка - "- Хочеш? - А я не дам :)"


    Так добре нікуди не спішити... Коли в чоловіка є час, щоб приготувати запашну каву, а не поспіхом збиратись на роботу у метушню міста, а мамі з донею не потрібно йти гуляти, бо і так свіжого повітря хоч відбавляй! Одним словом - ідилія


    Аня чистить зубки у дві руки :)


    Такі цікаві ті малі дослідники!

 

    Ось наша хатка вже спакована - помедитували і пора далі у мандри.



    Далі на нас чекала ямиста дорога і Тустанська фортеця.


    Вхід на територію платний - 26 грн з дорослого і 13 пільговий, у ціну входить екскурсія, яку ми не дочекались, але й не прагнули сильно. При вході є велостоянка, роверистів тут поважають! :)


    Якщо чесно, то поки ми їхали "пречудовою" дорогою до Урича, то я подумала, що може дарма ми премся до фортеці - ми її бачили неодноразово, а для Ані це сумнівна розвага, але.... я помилялась! Малявці сподобалось! Із захопленням показувала які скелі високі, мочила руки в джерелі, розглядала овець, які паслись на території, споглядала красиві краєвиди з висоти і навіть завела собі подружку - Марту :)
   

    Павло теж не сумував, встиг відчути себе в 2 рази мудрішим :)


   Ще трохи погуляли, зголодніли і поїхали до річки на підвечірок. Аня врешті нормально поїла за цілий день, від сніданку відмовилась і знову пів дня перебивалась на банан-молоко-хліб.


   На річці Аня трохи капризувала. Ніяк не могла зрозуміти чому не можна туди, де падали камінчики.
 
 
    Почало вечоріти і комарі дались чути - пора додому
   

    Час проведений із сім'єю завжди чудовий і корисний, а коли до нього ще додається шарм вогню, свіжого повітря і легкості, то виходить прекрасна мандрівка!