Пару слів про дитячі книги

     За останній місяць стільки начиталась для Ані, що, мабуть, вийшло б 3 добрячі дорослі книги по 300 сторінок! Але коли книжечки цікаві не тільки для дитини, то 10 раз підряд читати одну і ту ж саму розповідь принаймні терпимо :) 

    Перед вітрянкою скупила серію про дідуcя Петсона і його котика Фіндуса. Планувала раз в місяць із шафи діставати новинку, але не так склалося і я дуже раділа, що ці всі книжки у мене є. У нас є 9 книг із 10-ти ніяк не вдається вполювати Різдвяного гнома. 

     Розповіді захопливі, закручені й кумедні. В середньому книга читається 20 хвилин. Нахапались купу слів, наприклад, дибцяти, гарцювати, пхинькати, вмолотити(з'їсти), байдужки, галалакати і багато інших :) Аня іноді говорить цілими цитатами :) Всі ілюстрації до книжок зробив сам автор. Картинки динамічні і великою кількістю деталей, поки ви читаєте - дитина розглядає.  Вік 3+ і далі, рекомендуємо! 

     Далі на черзі серія про корову Лізелотту, яка живе на фермі і розвозить пошту, але в більшості розважається з друзями. Підійде для читання - розглядання діткам від 2-ох років. Тексту мало, а малюнків багато, читається в середньому за 10 хвилин враховуючи дитячі запитання. Наша улюблена про Лізелотту, яка захворіла :)

     Наступні 2 книжечки про  мишенят Мануеля і Діді. Збірка коротких розповідей про двох кмітливих і винахідливих мишок. Історії розділені на 4 сезони року. Аня тепер постійно розпитує: "А коли буде весна? А коли буде літо? А зараз осінь? А зима коли буде, мамусь?" Вік 2+ для слухання і десь від 5ти років для самостійного читання. Історії короткі, але захопливі, повчальні і навіть іноді з екстримом :) 

     І наостанок ще дві книжечки про мрійливу Меллі і ще одна про двох розбишак Хрюндика і Лапунчика

    Розповідь про Меллі маленьку допитливу бджілку, яка мріє побачити світ, і коли врешті вона опиняється за межами вулика на неї чекає стільки всього красивого і смачного, але і чатує багато небезпеки. Книжечку читаємо на десерт, коли мама вже не має сили читати, а малючка вимагає ще казок! Можна читати з пелюшок :)

 
      Хрюндик і Лапунчик стали Аниними друзями. Вони не ідеальні звірята, але дуже добрі і винахідливі, показують як цінувати дружбу, допомагати і вчитись на власних помилках. Шрифт у книзі великий, вона чудово підійде для самостійного читання.

    Читання з татусем, мені здається, що Аня могла б цілий день сидіти і слухати, як хтось їй читає. Мріємо про часи коли вона самостійно читатиме, десь у куточку - тихенько і довго! :):):)

    Ліна не відстає! Тягнеться до книжок змалечку))) І на ніч засинає аж після читань для Ані :)

Плітвіцькі озера. Дорога додому

     

     По плану далі були Плітвіцькі озера. Житло ми забукали перед від'їздом з моря, бо розуміли, що проблем із цим не має бути. Авто ми залишали на платній стоянці. Вхід у парк був 110кун з людини. 

     Тут погода вже відповідала жовтню, зранку морозне повітря і на траві паморозь, багато жовтого листя і нема теплого запаху моря. Знову витягли куртки і вперед!

     Туристів дуже багато, особливо азіатів. Ми старались пропускати і триматись позаду великих груп, щоб бачити краєвиди :)

     Біля кожного озера є табличка, яка вказує де розташована водойма. Всіх озер є 16. Щодо водоспадів, то Вікіпедія каже, що їх 140, але кожного року утворюються нові, тому число приблизне.

     Вода в озерах прозора, риба гріється на сонці. Аня була просто в захваті і вирішила зловити собі одну однісіньку :)

     Озера покривають дуже симпатичні дерев'яні пішохідні доріжки. В парку заборонено розводити багаття, влаштовувати пікніки і вигулювати собак, а також ловити рибу, тому Аня залишилась без улову. Всюди надзвичайно чисто і оці доріжки виглядають колоритно, хоча й не зовсім безпечно для дітей.

     На такому паромі ми перепливали частину озер. Чекаючи на кораблик, можна перекусити канапками або купити, щось у місцевих кафешках.

     Зробити отаку фотку і щоб ніхто не вліз в кадр дуже важко. Ми перечекали весь натовп з парому, щоб насолодитись тимчасовим спокоєм і безлюдністю :)

   

     Далі просто декілька світлин без коментарів, просто краса природи

   

     Обдивившись всі гарнезні водоспади, ми вирушили до електробуса, щоб дістатись до виходу. Йшли добру годину, потомились сильно, Аня як завше доїжджала на руках. Осінь по-обіді перетворилась на спекотне літо, а 11 Аниних кілограм на всі 20 :) Час від часу релаксували

     Поки чекали на транспорт, Аня збирала листочки. А автобус навіть не сфоткали :)

     А потім вперше за поїздку ми пішли поїсти в ресторан і замовили собі традиційні хорватські страви - піцу і бульйон :)  Враження від озер неймовірні, єдиний мінус, що швидко все стає одноманітне, перестаєш помічати красу і втомлюєшся

     Під вечір стало трошки сумно, бо вже зранку дорога додому. Але ще одну ночівлю запланували в Угорщині в селищі Єгерсалок, недалеко Єгера і там вирішили відвідати термальні води. Брали абонемент на 3 години, найбільше задоволення отримала звісно ж Аня

     Прихопили пару пляшок угорського вина і рушили додому. Повертались через Мукачево, заїхали в гості до мого хресного, добре погостились і ще встигли глянути Чинадіївський замок Сент-Міклош :)

      Ось і мандрівці кінець хто дочитав, той молодець :) Повертаємось із спогадів у сьогодення, щоб планувати нові пригоди вже вчотирьох :)! 

Хорватія. Трогір-Спліт-Імоцкий-Оміш

Банда окулярників готова до пригод!

Трогір - Фортеця Кліс - Спліт

     Раненько прокинулись, спакували канапки, гречку та  чай і рушили в Трогір. До нього 20 км від Спліта і 100 від Брели. Місто розташоване на невеликому острівці, відокремленому вузькою протокою від материка і більш широкою протокою від великого острова Чіово. Старе місто Трогіра є одним з найкрасивіших міст Хорватського узбережжя.

      Вигляд з мосту через протоку 

   Перед тим як піти на оглядини обмінюємо гроші, щоб було за що купити морозиво :)

      Фортеця Камерленго (Вхід 25 кун з людини ~ 100 грн). Нас фортеця не вразила, точніше не вартує вона 25 кун, або ж ми розбалувані українськими замками вхід в яких зазвичай безкоштовний або за невелику ціну. Хорвати ж свою історію цінують, частина грошей йде на реставрацію пам'яток.

          З фортеці відкривається гарний вигляд на місто і навколишні пейзажі. Неподалік Трогіра розташований аеропорт Спліта, літаки пролітали кожні 5-10 хв

     Старе місто виявилось дуже атмосферним і затишним. 

     Вузькі вулички, колоритні дворики, де у вазонах ліниво сплять коти, навіть кафе і ресторани тут гарно вписуються. Фото на тему: знайдіть скільки котів :)

        Люди займаються творчістю. Художня галерея прямо посеред вулиці.

    Ратуша і  годинникова вежа. Тут ми поганяли голубів і вмостились на сходах, щоб відпочити і поспостерігати за перехожими. 

     Мені видається, що ми обходили всі вулички і позаглядали майже у всі куточки цього маленького і симпатичного міста. Рекомендуємо для відвідин однозначно!

    Прийшов час обіду, далі по плану у нас Кліська фортеця, дорогою до неї вирішуємо заїхати глянути декілька замків, які в давнину слугували захистом від Турків і водночас були резиденціями для місцевих олігархів. 

     Для прикладу, замок у Новій Каштелі 

   На обід ми примостились під  оливковим деревом , якому близько 1500 років і  воно є найстарішим у Європі. Ситі і задоволені їдемо у Кліс

     Фортеця Кліс найбільша оборонна споруда Хорватії, зараз це військовий музей в якому можна побачити традиційне обмундирування, зброю і обладунки. У ній знімались епізоди "Ігри престолів". Вхід 40кун з дорослого і 15 з дітей, за Аню нічого не платили. Фортеця займає велику територію, ми втомились поки обходили всі закапелки. Зверху відкривається гарний краєвид на море та навколишні гори. Ані сподобався звук дзвонів, який линув з церкви у місті Кліс. У фортеці є кімната присвячена "Престолам" - нічого особливого, розвішані кадри з фільму і обшарпаний дракон. Також декілька приміщень з експонатами хорватських воїнів. Нам у фортеці сподобалось, дихалось вільно і західне сонце додавало шарму

         

     То ж у Спліт ми потрапили під вечір, вже думали не їхати - були втомлені і насичені побаченим, але таки поїхали: 

     Прогулялись набережною, оглянули палац Діоклетіана, де відбувались якісь гуляння і було дуже багато людей у вечірніх нарядах. 

     Погуляли ще трохи містом, знайшли магазин з кицею. Це один з найяскравіших спогадів нашої дитини, вона б тільки через цього котика ще раз у Хорватію поїхала :):):) Дитина на мандрівки дивиться зовсім по іншому і цікавить її не те, що маму з татом. Повечеряли місцевими врапами, милуючись вечірнім морем і рушили у Брелу. Приїхали десь по 10 вечора, варто зазначити, що Аня трималась молодчинкою, а у нас було відчуття, що ми були без дитини, бо ні в чому себе не обмежили в цей насичений день!

Імоцкий - Блакитне озеро

     Наступного дня ми подались в Імоцкий. Місто знаходиться приблизно 40 км від Брели. Спершу пішли оглянути Блакитне озеро. Озеро розташоване на глибині 200 метрової карстової вирви і до нього веде спіралеподібна дорога. Ми спускались близько пів години. 

     Вигляд заворожує, відчуваєш себе маленькою какашкою комашкою поряд із величними скелястими стінами. Озеро найімовірніше утворилось в результаті руйнування величезної підземної печери

     Останні 100 м до озера треба пробиратись великими кам'яними брилами. Біля озера спокійно і добре, Аня покидала камінчики, всі разом попили чаю і почали підніматись назад, бо почав накрапати дощик. 

      Запланували подивитись також фортецю Топан та Червоне озеро неподалік, а потім погуляти містом, але в результаті легенький дощик переріс у добрячу зливу і ми поїхали додому сушитись і дивитись мультфільми. Назад вирішили повертатись не автобаном, а селами. Незважаючи на дощ, вдалось помилуватись мальовничими краєвидами і хорватськими хатинками.

     Оміш 

     Зробили собі один день перепочинку на морі і знову в мандри. Цього разу чудовий Оміш! Серединою міста протікає річка Цетіна, яка тут і впадає в Адріатичне море. Річка є найвідомішим місцем для рафтингу у Хорватії 

     Спочатку йдемо оглянути фортецю Мірабеллу. Яка знаходиться 150 м над рівнем моря і слугує зараз оглядовим майданчиком.

      Роздивились пофоткались і йдем шукати фотрецю Старий Град. Гугл сказав, що вона розташована 300 м над рівнем моря, тому ми вирішили, що підніматись нам не далеко. На дворі було спекотно, пройшовши хвилин 15, ми вже добряче втомились і щиро вірила, що ось-ось побачимо фортецю. І ми її таки побачили, але таку мікроскопічну і так далеко, що весь запал десь пропав :)

     На підйомі здається, що дорога веде в скелю і зараз ми будемо дертись по урвищу, але чим далі стежка стає пологою і дуже комфортною для підйому. Десь 40 хвилин треба було промучитись на спеці і нарешті до фортеці подати рукою. 

     Вхід у фортецю 15кун. Нічого особливого в ній ніби і нема -  мури і невеличка вежа, але там затишна атмосфера, бо ще й людей практично не було!

      Піднімаємось на відреставровану вежу і нам хочеться там залишитись на довше. Ми провели там мабуть 2 години, милуючись морем, містом, скелястими горами, річкою і чимось невловимим у повітрі :)

     Фортеця стала нашим найкращим рестораном і канапки з чаєм смакували особливо!

     Там познайомились з дуже харизматичним хорватцем Нено, який цілий сезон тут живе і приймає туристів, а в не сезон допомагає із реставрацією історичних пам'ятків, з маркуванням маршрутів і тд.тп. Аня отримала в подарунок іграшкового котика, який і досі в неї є і назвала його Нено! :)

         Попрощались і вирушили назад в Оміш. Спустились досить швидко, зробили трохи закупів у місцевому супермаркеті і пішли на пляж побродити в морі і побігати по піщаному пляжі. На фото нижче можна побачити фортецю Старий Град (на найвищій вершині) 

     А ми біжимо далі, попереду ще чекає трохи пригод :)