Незалежний Дністер

     

     Оскільки, День Незалежності України подарував нам 3 вихідні в купці, то вирішили з'їздити на Дністер. Поїхали ми в гості до друзів у Білий Бізон - зведений брат Білого Слона :) Зібралось нас п'ятеро: ми троє і друзі з Волині - Андрій і Оксана. 

     Їхалось комфортно і швиденько ~ 4 години. Не встигли приїхати, а вже обід. Спочатку пообідали ми, а потім доця :)  

Розклали намети і рушили на оглядини місцевості:

Намети ми поставили біля отаких індіанських "Тіппі"

Біля річки залишився тематичний антураж після святкування весілля Мар'яни та Ігора

Погода була чудова! Риба підстрибувала над водою, щоб погрітись на сонці і показити нас :) Хлопці згадали за спінінг і вирішили спробувати щастя :)

За пів дня нічого не зловили, але задоволення отримали всі :) 

Місце надзвичайно феншуйне, спокійне, медитаційне, романтичне і просто наше - українське!

Анночка теж не сумувала і почала куштувати на смак все довкола, цікаво, чи сподобалась би їй риба :) Отак вчиться ловити все руками і тягнути до рота :)

 Всюди добре, а на руках найкраще :)

Трошки з татком розважається,

а трошки з мамою,

а ще вчиться самостійності :)

Білий Бізон пропонує купу всяких розваг: сплави, ровери, поїздки/походи по цікавих місцях, позбирати гриби у сезон і ще купу всякого, і з того всього ми вибрали - поматрасити :) Увечері, ми вирішили зробити екскурсію селом. Підсвічували дорогу ліхтариком :) Аня була певне в шоці, хоч виглядала задоволеною :) Нагуляли гарний сон і пішли до сну.

     День Незалежності видався дощовим, та дощ не перешкода для хорошого настрою, правда, трохи більше налаштовує на роздуми.

    Після сніданку ми вирішили пройтись берегом і ще раз глянути на село, цього разу вдень. По дорозі зустріли рибалку, а пізніше дуже приємну і щедру жіночку, яка нас буквально зажбурляла смачними яблуками і розповіла трохи історії про село Лука :)

Село мальовниче, будиночки різноманітні і тут проходить дорога на Уніж а також хресна хода до Зарваниці.

    По обіді дощ і апетит донечки примусив трохи сидіти в наметах, коли в гості до нас завітав Ярік. Розповідали цікавих сімейних історій а також про різних улюблених добрих та поганих казкових героїв :)

  Вигляд ззаду :) Було доволі прохолодно, я ходила у флісі. Дітки які ростуть на повітрі, загартовані більше.

 Аня слухала розповіді і тішилась :)

Увечері поспівали пісень біля вогнища разом з київстарівцями, які були тут на корпоративі. Гітара, вогонь, пісні Скрябіна - все як треба! :) Правда, ми з мацьопою не довго насолоджувались, бо пора була спати, а татко побув довше і встиг пропахнутись димом, умм...

    Ранок понеділка був чудовим... 

    Частинка нашого сніданку: 

Прогулялась до Дністра

Дехто вирішив скупатись:

А дехто ще досі солодко спав у наметі :)

    

Після сніданку всі гості роз'їхались залишились тільки ми і мешканці цього дивного місця :)

 Настала тиша і спокій, нам пора збиратись в дорогу, а ми кайфуєм :) Вирішили ще собі піти зробити пару фотографій на згадку :)

Павло ще вирішив зробити невеличку фотосесію! :)

     Ну ніби все... пора їхати, але де там! Ще попити чайку і поніжитись на сонці. О! Тепер все - в дорогу :) Андрій з Оксаною рушили на Луцьк через Раковець і Червоногород на Тернопіль, а ми завітали до родини в Поточище, селище в якому Павло провів не одне літо :) Завітали у хату бабці, шкода, що у пусту :( Там наїлись аличі, яблук і сливок та побалакали з сусідами. 

Пізніше з'їздили ще до родини, де нас гостинно прийняли і смачно нагодували.

   Дякуєм Білому Слону за теплий прийом, волинянам за чудову компанію і родині за те, що є до кого приїхати в гості!

   Більше фотографій тут.

Миру всім! Далі буде...