Ну нарешті Хом'як (1542м)!
Діти чекали дуже, адже кожного дня ми згадували за цю гору і що підемо на неї, показували з різних місць і ракурсів
Цей день ми обирали по погоді, як "точно без дощу", але він був самий похмурий з усіх днів і це добре, бо йшлось не спекотно, але таки без дощу
Початок виглядав оптимістично )))
І діти такі діти, 2 секунди перепочинку і вже бавляться гілочками і паличками, треба в них вчитись цьому
Від початку ми придумали дітям розповідь, що ми вилазимо на Хом'яка-звірятко, спершу по лапках, потім на животик, шию, а далі затяжний серпантин, то були щоки хом'яка набиті купую смаколиків, далі йшов ніс - підйом до полонини і самий крутий підойм, то було чоло!
На перекус мали з собою гранолу, нектарини, банани і канапки з чаєм
Аня п'є чай, а Ліна ридає невідомо чого)
Перепочила на полонині, підкріпилисьі і пішли штурмувати чоло хом'яка!
Ліну я несла в ерго, а Аню Павло переносив лиш у найкрутіших місцях
Аня побачила вершину і включила 5ту передачу)
Ура!! Осідлали Хом'яка! Діти щасливі, батьки вдоволені
Десь пів години дихали, милувались, торкались руками хмар і очами краєвидів
Ліна відсиділась в рюкзачку і на вершині показувала вищий пілотаж
Спуск видався простішим, але ми трохи поспішали, бо мали надію попасти ще на Женецький водоспад (Гук), але в результаті залишили його на іншй раз
На водоспад не попали, але смачно поїли шдруделів у пекарні і підсумували нашу мандрівку
А вечром казка за розкладом, читаємо про пригоди малих мишенят Мануеля та Діді. Доброї ночі!
Інші частини
Немає коментарів:
Дописати коментар