Напередодні Нового року наша молодша донечка Ліна захворіла на бронхіт. Отож 2018-ий ми зустріли як годиться: з температурою, соплями, кашлями і всіма радостями хворої дитини. В такому темпі 5 днів, а далі приєдналась Аня з своїми кашлями і взагалі стало, як в казці. Ми з Павлом тільки встигали по черзі щось приготувати їсти і вирівняти спину.
І от декілька днів, як стан малих стабілізувався, а мене не покидає дивне відчуття. І от ніби було 2 шалено виснажливих фізично і морально тижні, а я на них оглядаюсь і розумію, що вони були дуже щасливі. Хм - парадокс. Може то я мазохістка? :)
Але виявляється є таке поняття як "туманне щастя"! Ґретхен Рубін у своїй книжці "Проект щастя" пише: "Туман - це річ мінлива. Він огортає вас, міняє атмосферу, а щойно ви захочете його дослідити, він розчиняється у повітрі. Туманне щастя - це різновид щастя, яке ви отримуєте від занять, що при уважнішому розгляді самі по собі не приносять особливого щастя; і втім, якось це стається." Уявляєте? Я аж прозріла, як вчора на ніч прочитала ці слова!
Як на мене, то батьківство 70% туманне щастя, а на 30% видиме :) А ще знаєте що, потрібно частіше робити і переглядати фото, на них можна помітити те, що зазвичай упускаємо у житті. Наші діти особливі та унікальні і від того дуже складні для нас, бо батькам добре, щоб дитина була зручна (це я про себе в першу чергу). Ну добре, досить сумбурних роздумів, а то далі піде філософія :):)
Наші найкращі мотиватори, вчителі і наймиліші діти в світі ^_^
Немає коментарів:
Дописати коментар