Перший рік Ліни

     Хай буде тут на згадку про те, як Ліна розправилась із своїм першим насичено-кольоровим роком! :)

   До тортика підійшла дуже насторожено, свічку задувала звісно ж мама )) 

Спершу акуратно знімалаа ягідки, а тоді почала роздавати торт - трохи мамі, трохи татові, а решта собі та друзям :)

     Було затишно, смачно і брудно ))))  

З першим роком, тебе, наша Ліна!

Словацькі Татри. Штребське плесо - Попрадське плесо

     Другий день від ранку виглядав ідеальним. Небо блакитне, теплесенько, пташки співають, діти в хорошому настрої і ми ніби виспались. Взяли маленькі рюкзачки, весь теплий одяг залишили :) і рушили до Штребського плеса. Цього разу поїхали машиною, із Нової Лесни їхати приблизно 25 хвилин. Мандрівка почалась із морозива і лінивої прогулянки біля озера

     Пересувались ми як равлики...бо Ліна всмоктувала усі камінчики та палички, як пилотяг !

     Аня натомість не могла оминути травинки і квіточки, все тягла у букетик

     Діти не сумували, от на фото садять стеблину :) Ми коли повертались назад, то Аня ходила перевірити чи росте її квіточка, вона звісно ж лежала потоптана - "mad world"

 
      Ліну силою дискваліфікували :)  і рушили нарешті на маршрут до Попрадського плеса

     Цього разу Аня трималась молодчинкою, майже весь шлях здолала власними ніжками. Дорогою співали пісень, грали в ігри, зазвичай у примітивні слова (назвати будь-яке слово, що спадає на думку). Інколи приходилось мотивувати шматком шоколадки, тоді я засікала на таймері 10 хвилин і коли прозвучить сигнал, ми шукали зручний пеньок і ласували шоколадом :)

     Ішлось весело, по-дорозі посмакували води з джерела, люди привітно вітались. Аж ось, ми не помітили велетенські хмари над горами, але наївно думали, що нас омине. Бачите хмари позаду нас? Це тільки починають насуватись...

     Коли до Попрадського плеса залишалось менше кілометра, почався дощ. Спочатку ми ще трохи йшли, а потім вирішили перечекати під парасолею. Дощ посилювався, Ані стало холодно всюди де тільки можна, Ліну щось вкусило за ногу (це ми здогадались дома, коли побачили червоні плями в районі коліна) і вона шалено кричала і виривалась з ерго. Тому, ми вирішили йти в дощ, коли у в цей момент бац і почався град! ОХ! Так ми добігли до озера, а там запакувались у ресторан відігріватись і сушитись. Ми там провели десь 2 години поки дощ нарешті вщух і ми наважились рушати назад. На диво діти були у хорошому настрої і ми навіть зробили декілька знимок біля самого озера :)

   В дорогу назад дітей завантажили по ерго-рюкзачках і швиденько добрались назад у Штребське - Плесо. Знову неспішно прогулялись повз озеро, закупились в місцевому маркеті і поїхали відпочивати :) Сумарно по відстані пройшли близько 10 км - лайток.

     А на ранок знову було ясно і багато-обіцяюче, але ми вже спакувались на Львів через Попрад та Ужгород.

     Прогулянка Попрадом теж розпочалася із морозива :)

      Машину припаркували на паркінгу торгового центру - 2 години безкоштовно, достатньо, щоб оглянути центр Попрада, але замало, якщо плануєте відвідати аквапарк. Саме місто гарне - посередині алейка, фонтан,  храми, а обабіч кафе-ресторни і саме місто

   
     Але діти зловили кайф біля фонтану! Такий маленький і скромний, а може принести стільки позитивних емоцій!

    Я дуже сильно хотіла фотку з виглядом на гори, а діти хотіли назад до води

     Похлюпались та й досить, пора повертатись до Батьківщини :)

   
     Назад повертались через Убля - Малий Березний - 20 хвилин і ми пройшли кордон! 20 хвилин!!!! В Ужгороді вирішили повечеряти у "Жива", але ми не подумали, що о 8-ій вони вже закриваються.. справді, після 20-ї вже їсти не варто, але ми таки пішли і наїлись борщу та вареників. Прогулялись набережною і набрались аромату липи! До хати потрапили пів 2 ночі - добре дома :) Отака вийшла експрес поїздка у Татри.

Їхати однозначно варто!

Загальні витрати:

Транспорт: 
- авто: 1050км (2115 грн. ~1.2бак бензину), 780 грн. зел.карта, 10 EUR автобан www.eznamka.sk 

- vlak (електричка) Pod Lesom - Stary Smokovec,  Stary Smokovec - Pod Lesom: 4 EUR
- фунікулер у два боки Hrebienok: 18 EUR

Проживання:  3 ночі 2чол. + 2дит.: 138 EUR 

Харчування: 30 EUR

Разом: ~9000 грн.

До нових пригод!

Словаччина. Татри (Гребієнок - Водоспади Студеного потоку)

Ми на цю весну планували поїздку в Доломіти, але не склалося... тому погляд впав на щось "поблизу" - Словацькі Високі Татри, біля Попрада.
Виїхали ми зі Львова в п’ятницю о 10 годині і поїхали через пункт пропуску “Ужгород - Вишнє Німецьке”. Десь пів 2 були там і провели на кордоні 3 години і 15 хвилин. З української сторони нас пропустили без черги. А на Словацькій їхали коридором для "європейців", але це не дуже пришвидшило наш перетин кордону. Діти товклись по машині і вже явно хотіли побігати. Отож, 35 км від пункту контролю ми зупинились перекусити на Земплінській Шираві (Словацьке море) - там дуже мальовничо і затишно

    Нарешті нормально поїли, набігались, находились, а ще Ліна пересмакувала всі камінці в радіусі 100м

    

     Завершили всі справи і рушила далі у дорогу

    До Villa Gold добрались надвечір, гори були у тумані та хмарах, але трішки таки проглядались. А зранку нас чекала ясна погода і отакий балконний вигляд

       Поснідали, швиденько як тільки можна зібрались і рушили підкоряти гори :) Перший день вирішили прогулятись з Гребєнок по водоспадах Студеного потоку. Не ставили за мету кудись конкретно дійти і це була слушна думка. Туди захотілось нам поїхати Татранським поїздом(vlak) Сідали ми на станції Pod Lesom, до Старого Смоковця їхати 2 зупинки, по часу 15 хв (1євро з людини)

    Декілька хвилин пішки і ми у підніжжя г.Гребєнок. На верх можна пройтись асфальтованою стежкою, або прокататись фунікулером - спеціальний потяг, який їде по рейках за допомогою троса. Ми обрали 2-ий варіант(18 євро з двох дорослих у дві сторони). 7 хвилин і ми на верху. Аня ловила спогляданням усе навкруги..

     На горі є тюби, хто не любить топтати каміння, можна з дітьми тут порозважатись і помилуватись краєвидами :)

      А ми такі усміхнені і бадьорі рушаємо на зустріч захоплюючим гірським пейзажам, сонечко гріє, настрій на висоті. Десь пройшовши 500м від старту, Аня перечепилась, впала і поцарапала собі лікоть, хоч зовсім трішки, але для дитини це трагедія на найближчу годину точно.

     А ще раптово насунулись хмарки і почався дощ, так він і супроводжував нас усю дорогу. То накрапав, то світило сонечко і це дууже сповільнювало ходу, бо кожен раз приходилось вдягати-скидати захист від дощу. Власниця вілли у якій ми мешкала, розказала, що це типова погода для Татрів - зранку безхмарно, а після обіду дощ. Тому варто мати із собою дощовики, як мінімум

     Перший водоспад на нашому шляху - Довгий (Dlohy vodopad). Ми ним толком і не насолодились, а ще тут появились перші сумніви чи варто йти далі :)

      Ми пройшли близько кілометра, але йшли близько години. Аня зовсім підкисла, я намагаюсь переконати її, що життя прекрасне :)

      Добре, що у мандрівку ми позичили ергорюкзак для Ані. Вона гарненько вмостилась на Павла і майже перестала хничити. А ми тим часом поміж дощик добрались до наступних водоспадів

  

      І навіть маємо фотки разом

  

     Так ми доплентались до Райнерової хати. На даний часу у приміщенні хатини знаходиться виставка спорядження гірських носильників, старих лиж та альпіністичного спорядження. Також тут можна замовити смачного трав'яного чаю.

    А ще біля хати хазяйнують 3 лисиці, вони, як коти, тільки в 100 раз нагліші, реально можуть стрибнути на іжу, яку ви тримаєте у руках. Туристи підгодовують їх печивом...

     Попили чаю, розрухали дітей, так, що Ліна не хотіла повертатись назад на маму, а от Аня не пручалась казала "Тату, хочу в слінго!" А за цей час нарешті виглянуло сонечко, стало веселіше і наш бойовий дух зміцнів!

     Павло встигав не тільки насолоджуватись краєвидами, а ще й інколи фоткати красу на рівні очей

     Так ми дійшли до Обровського водоспаду. Побачили початок веселки і потужний водоспад, який освіжавав бризками 

      Тут ми вирішили не бути егоїстичними батьками і повертатись назад :) Аня часто згадувала  про майданчик у готелі)) Вона була б значно щасливіша провести цілий день на ньому, але колись вона нам скаже дякую, можливо. Бачите, які діти щасливі? :D

     Назад повертались асфальтованою дорогою приблизно 20 хв, Аню вдалось вмовити йти своїми ногами, вона значно збадьорилась і навіть ще одна хвиля дощу сприймалась весело :)

     А вечір був затишний і веселий, бо ми ще погралися з дітьми на дитячому майданчику біля вілли. Ми з Павлом згадали молодість і полазили по міні стіні із скелелазними зацепами, Аня розважалась на гірках,  а Ліна зацінила гойдалку ↓↓↓

А потім заснули без задніх ніг! А на завтра нас чекали нові пригоди, про них в наступному дописі :)