Хорватія. Трогір-Спліт-Імоцкий-Оміш

Банда окулярників готова до пригод!

Трогір - Фортеця Кліс - Спліт

     Раненько прокинулись, спакували канапки, гречку та  чай і рушили в Трогір. До нього 20 км від Спліта і 100 від Брели. Місто розташоване на невеликому острівці, відокремленому вузькою протокою від материка і більш широкою протокою від великого острова Чіово. Старе місто Трогіра є одним з найкрасивіших міст Хорватського узбережжя.

      Вигляд з мосту через протоку 

   Перед тим як піти на оглядини обмінюємо гроші, щоб було за що купити морозиво :)

      Фортеця Камерленго (Вхід 25 кун з людини ~ 100 грн). Нас фортеця не вразила, точніше не вартує вона 25 кун, або ж ми розбалувані українськими замками вхід в яких зазвичай безкоштовний або за невелику ціну. Хорвати ж свою історію цінують, частина грошей йде на реставрацію пам'яток.

          З фортеці відкривається гарний вигляд на місто і навколишні пейзажі. Неподалік Трогіра розташований аеропорт Спліта, літаки пролітали кожні 5-10 хв

     Старе місто виявилось дуже атмосферним і затишним. 

     Вузькі вулички, колоритні дворики, де у вазонах ліниво сплять коти, навіть кафе і ресторани тут гарно вписуються. Фото на тему: знайдіть скільки котів :)

        Люди займаються творчістю. Художня галерея прямо посеред вулиці.

    Ратуша і  годинникова вежа. Тут ми поганяли голубів і вмостились на сходах, щоб відпочити і поспостерігати за перехожими. 

     Мені видається, що ми обходили всі вулички і позаглядали майже у всі куточки цього маленького і симпатичного міста. Рекомендуємо для відвідин однозначно!

    Прийшов час обіду, далі по плану у нас Кліська фортеця, дорогою до неї вирішуємо заїхати глянути декілька замків, які в давнину слугували захистом від Турків і водночас були резиденціями для місцевих олігархів. 

     Для прикладу, замок у Новій Каштелі 

   На обід ми примостились під  оливковим деревом , якому близько 1500 років і  воно є найстарішим у Європі. Ситі і задоволені їдемо у Кліс

     Фортеця Кліс найбільша оборонна споруда Хорватії, зараз це військовий музей в якому можна побачити традиційне обмундирування, зброю і обладунки. У ній знімались епізоди "Ігри престолів". Вхід 40кун з дорослого і 15 з дітей, за Аню нічого не платили. Фортеця займає велику територію, ми втомились поки обходили всі закапелки. Зверху відкривається гарний краєвид на море та навколишні гори. Ані сподобався звук дзвонів, який линув з церкви у місті Кліс. У фортеці є кімната присвячена "Престолам" - нічого особливого, розвішані кадри з фільму і обшарпаний дракон. Також декілька приміщень з експонатами хорватських воїнів. Нам у фортеці сподобалось, дихалось вільно і західне сонце додавало шарму

         

     То ж у Спліт ми потрапили під вечір, вже думали не їхати - були втомлені і насичені побаченим, але таки поїхали: 

     Прогулялись набережною, оглянули палац Діоклетіана, де відбувались якісь гуляння і було дуже багато людей у вечірніх нарядах. 

     Погуляли ще трохи містом, знайшли магазин з кицею. Це один з найяскравіших спогадів нашої дитини, вона б тільки через цього котика ще раз у Хорватію поїхала :):):) Дитина на мандрівки дивиться зовсім по іншому і цікавить її не те, що маму з татом. Повечеряли місцевими врапами, милуючись вечірнім морем і рушили у Брелу. Приїхали десь по 10 вечора, варто зазначити, що Аня трималась молодчинкою, а у нас було відчуття, що ми були без дитини, бо ні в чому себе не обмежили в цей насичений день!

Імоцкий - Блакитне озеро

     Наступного дня ми подались в Імоцкий. Місто знаходиться приблизно 40 км від Брели. Спершу пішли оглянути Блакитне озеро. Озеро розташоване на глибині 200 метрової карстової вирви і до нього веде спіралеподібна дорога. Ми спускались близько пів години. 

     Вигляд заворожує, відчуваєш себе маленькою какашкою комашкою поряд із величними скелястими стінами. Озеро найімовірніше утворилось в результаті руйнування величезної підземної печери

     Останні 100 м до озера треба пробиратись великими кам'яними брилами. Біля озера спокійно і добре, Аня покидала камінчики, всі разом попили чаю і почали підніматись назад, бо почав накрапати дощик. 

      Запланували подивитись також фортецю Топан та Червоне озеро неподалік, а потім погуляти містом, але в результаті легенький дощик переріс у добрячу зливу і ми поїхали додому сушитись і дивитись мультфільми. Назад вирішили повертатись не автобаном, а селами. Незважаючи на дощ, вдалось помилуватись мальовничими краєвидами і хорватськими хатинками.

     Оміш 

     Зробили собі один день перепочинку на морі і знову в мандри. Цього разу чудовий Оміш! Серединою міста протікає річка Цетіна, яка тут і впадає в Адріатичне море. Річка є найвідомішим місцем для рафтингу у Хорватії 

     Спочатку йдемо оглянути фортецю Мірабеллу. Яка знаходиться 150 м над рівнем моря і слугує зараз оглядовим майданчиком.

      Роздивились пофоткались і йдем шукати фотрецю Старий Град. Гугл сказав, що вона розташована 300 м над рівнем моря, тому ми вирішили, що підніматись нам не далеко. На дворі було спекотно, пройшовши хвилин 15, ми вже добряче втомились і щиро вірила, що ось-ось побачимо фортецю. І ми її таки побачили, але таку мікроскопічну і так далеко, що весь запал десь пропав :)

     На підйомі здається, що дорога веде в скелю і зараз ми будемо дертись по урвищу, але чим далі стежка стає пологою і дуже комфортною для підйому. Десь 40 хвилин треба було промучитись на спеці і нарешті до фортеці подати рукою. 

     Вхід у фортецю 15кун. Нічого особливого в ній ніби і нема -  мури і невеличка вежа, але там затишна атмосфера, бо ще й людей практично не було!

      Піднімаємось на відреставровану вежу і нам хочеться там залишитись на довше. Ми провели там мабуть 2 години, милуючись морем, містом, скелястими горами, річкою і чимось невловимим у повітрі :)

     Фортеця стала нашим найкращим рестораном і канапки з чаєм смакували особливо!

     Там познайомились з дуже харизматичним хорватцем Нено, який цілий сезон тут живе і приймає туристів, а в не сезон допомагає із реставрацією історичних пам'ятків, з маркуванням маршрутів і тд.тп. Аня отримала в подарунок іграшкового котика, який і досі в неї є і назвала його Нено! :)

         Попрощались і вирушили назад в Оміш. Спустились досить швидко, зробили трохи закупів у місцевому супермаркеті і пішли на пляж побродити в морі і побігати по піщаному пляжі. На фото нижче можна побачити фортецю Старий Град (на найвищій вершині) 

     А ми біжимо далі, попереду ще чекає трохи пригод :) 

Хорватія. Дорога до моря

   

     Не минуло ще й року, як врешті хочемо згадати нашу минулорічну осінню мандрівку у Хорватію. Зазвичай, перед будь-якою поїздкою стараємось її планувати завчасно, а тут все вирішувалось в останні 2 тижні. За такий короткий термін відпустку ми ще не планували :)
     В Хорватію хотілось дуже, але на кінець вересня-жовтень там вже досить прохолодно для моря з 2-річною дитиною, плюс довга дорога. І поки ми вагались дізнались, що наші сусіди їдуть в Хорватію з 3-ма дітьми. Тут план намалювався сам собою - ми в них проконсультувались по всіх питаннях, які нас турбували і вирушили в дорогу!
     Зупинили свій вибір на невеличкому селі Брела, його рекомендують саме для сімейного відпочинку. Житло вибирали на сайті brela.com. Про апартаменти розповімо детальніше нижче.

      В дорогу для Ані закупили дрібних розваг: наклейки у різних проявах, дитячі журнали, печатки, шнурівки, іграшковий фотоапарат, прищіпки, олівці і звичайно ж купу книжок для читання.  
     Загалом дорогою малявка була чемною, тільки перший день коли закінчились всі куплені новинки десь годину повторювала, як папуга "Хочу шось нове! Хочу шось нове!". З тим і заснула, але після сну зрозуміла, що нічого нового більше не буде і заспокоїлась.  На момент поїздки їй було 2 роки і 4 місяці.

   
     Виїхали раненько в напрямку пункту пропуску Смільниця-Кросценко. На кордоні з Польщею ми провели в черзі біля 2 годин.  Ще пів години зайняло оформити страхування авто, яку оформляли на польському боці, бо ціна 30 денного поліса приблизно дорівнює ціні 2-тижневого поліса, оформленого в Україні. Оскільки пункт страхування знаходився на польській стороні при в'їздному коридорі в Україну, пані митник забрала в Павла права на авто, щоб ми не втекли у Европу без неї :). Після оформлення страховки і перевірки митником, документи повернули. І ще якийсь поляк, не дуже приязно зробив нам зауваження, що ми запаркувались на службовій парковці. Хотіли йому відповісти, що ми поїдаємо всі канапки і йогурти, які не можна перевозити, але стримались :)
Зараз з теперішнім "без віз" через Польщу їхати зовсім не обов'язково.

    Далі ми попрямували до Словаччини через Устрики Дольні - Санок до Барвінка. Словаччину промчали швиденько по платній автомагістралі, купивши мінімальну віньєту за 10EUR на 10 днів у Прешові. То ж на обід вже були в Угорщині. Прямо на кордоні в міні-ресторані біля великої стоянки купили пропуск на платні автобани за 20EUR на 30 днів.

      Угорщина зустріла нас похмурою погодою, купою фур і двох підозрілих чуваків, які настирливо крутились біля нас і розпитували куди ми їдемо. Хлопчина у ресторані сказав, що це не дуже хороші люди, тому ми швиденько перекусили і забрались звідти геть.

     На ночівлю вирішили зупинитись у Будапешті, ще розглядали варіант Балатона, але могли не встигнути по часу. До готелю добрались дуже пізно перед 22:00, бо трохи намотали кіл поки знайшли готель і розібрались з угорськими розв'язками доріг. Пам'ятаю слова Павла: "В мене таке враження, що я в іншій реальності і це зовсім не я сиджу за кермом, ніби їду гонку у  'Need for Speed'". І ще ми були дуже вдячні нашому сусіду за позичений GPS-навігатором із свіжими мапами, без якого певно б добрались до готелю в темну ніч.
     Будапешт ми не бачили взагалі, бо приїхали затемна і хотіли добре відпочити з дороги, а ранком спішили далі. Аня від ночівель у різних місцях кайфувала, особливо стрибати по ліжках :)

     Проїхали ми половину дороги, а тепліше ніж у Львові не стало... ми вже почали хвилюватись, що і на морі прийдеться ходити в куртках :) Але вже через декілька годин їзди ми зупинились на перекус у відпочинковій зоні і нарешті відчули інший клімат, інші запахи, приємне тепло і море стало ближчим.

     На обід зупинились у Загребі в Ікеа, де смачно, зручно і ціни посередні. Загалом у дорогу брали канапки, фрукти, сирнички, налисники, відбивні, перепелині яйця і навіть варену гречку. Одним словом - голодні не були :)

     Пообідали і мандруємо далі, але Аня почала сумніватись, що ми веземо її на море, стільки розмов про нього і рибок, які там будуть, а його все нема та й нема... Десь о 10 вечора ми прибули до місця призначення. Аж не віриться, що 2 дні в дорозі 1600 км позаду  і ми завтра релакснем на пляжі, а не в машині! Познайомились із господинею апартаментів, закинули речі і під світло місяця пішли дивитись море, бо хтось маленький не міг дочекатись. Море на місці і ми втомлені, щасливі і покупані вкладаємось спати :)

     Жили ми у Ружіци. Умові хороші, не завжди вистачало місця для сушіння помитого посуду, але загалом нам сподобалось! Доба проживання 25Є, бо вже рахувався не сезон.
     Ранкова кава з чудовим краєвидом

 

    Ходили на пляж, який найближче до житла, це 2 хвилинки спуститись сходами, але він нам і найбільше подобався. Людей було дуже мало. Ми жартували, що зараз відпочивають тільки ми  і пенсіонери :)

     Вода чистенька і приємного синього кольору, як з картинки.

       Пляж встелений дрібною галькою, зазвичай ходили в капцях і плавали теж. Інакше приходилось видобувати камінці з-поміж пальців :)

 
      Перший день на морі був самим прохолодним і вода не прогріта, Аня  аж зубами клацала, але вперто з води не вилазила. А потім любов скінчилась... підозрюємо, що їй не сподобалась солоність води і всі наступні дні більшість часу малявка провела на березі або в отакому "басейні":
                           

    Розважати дитину на морі сильно не приходилось - камінців було дуже багато, а Аня їх дуже любить :)

      Вечори це щось особливе, такі неспішні, в міру прохолодні і обов'язково з чимось смачненьким. Вечірні прогулянки набережною дарують такий милий спокій і відчуття ніби час пливе повільніше.
     Від нас до славнозвісного пляжу Punta Rata (якось журнал Forbs дав цьому пляжу 6 місце серед найкращих у світі і перше у Європі) було десь 1-2 км, але він чомусь нам видався попсовим і ми й надалі занудно засмагали з пенсіонерами :) В протилежну сторону по набережній була міні-бухта з корабликами, помилуватись гарно, але винаймати апартаменти поблизу, думаю, не практично - шумно і до пляжу потрібно пройтись.

      Готували ми самостійно. Багато продуктів везли з собою і 1 раз їздили на закупи в місцевий супермаркет у Макарській. Фрукти виявились дорогі. Купували виноград, мандаринки, інжир і маленький шматочок кавуна за 10Є та ще й не смачного :)

     Біля нас у магазині щодня купляли смачнезний хлібчик, який служив додатком і до супчиків і до солодких намазок. Навіть в цьому маленькому магазинчику можна було розрахуватись карткою.

    В загальному побут не забирав багато часу та енергії і вона легко відновлювалась. Кожен знайшов собі заняття для душі. Павло бігав по ранках мальовничою набережною, я знаходила час почитати, а Аня тішилась телевізору і мультикам на хорватській мові :)

      Але не морем єдиним багата Хорватія, отож поніжились пару днів і досить, пора на оглядини навколишніх красот. 

Далі буде...., можливо не скоро - дочекайтеся :) :) :)

Логістика, витрати на дорогу:

Автобани:

1. Словаччина - 10eur (10 днів)

2. Угорщина - 20eur (30 днів)

3. Хорватія - оплата за проїхану відстань:

- кордон - Загреб: 5eur (44 кун)

- Загреб - Макарська: 26eur

- тунель ім. св. Іллі до Макарської рів'єри: 20кун ~ 2.7eur

Бензин:
1100грн. (Socar+Okko) + 53eur(15558форинт 40L Schell десь між Балатоном і кордоном з Хорватією) + 47eur(349кун 38L між Сплітом і Макарською)

Сумарна відстань (а назад їхали через Берегово) разом з виїздами з Брели до Трогіра/Спліта/Імоцкі/Оміша/Макарська - 3350км.